Опис досвіду роботи учителя української мови та літератури

першої категорії, Себинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.

Ангелової Ірини Миколаївни.

Пізнавальна активність дитини формується  під впливом знаннєвих потреб, мотивів, інтересів, у процесі безпосередньої навчальної діяльності. Ця активність визначається ставленням школярів до процесу пізнання, що позначається на якості,  характері та результатах навчання у досягненні поставленої мети.

   Пошук шляхів удосконаленням уроку варто здійснювати, зацікавлюючи учнів матеріалом або формою  проведення уроку. Працюючи над проблемою « Розвиток розумових здібностей учнів, їхньої пізнавальної активності й самостійності на уроках словесності», практикую у своїй діяльності технологію розвивального навчання, що ґрунтується на дослідженнях Л.Занкова, В.Давидова та Д. Ельконіна. Це в моїй  практиці передбачає:

ü високий рівень складності навчання;

ü швидкий темп навчання;

ü спілкування з учнями, що має на меті спонукання до самоосвіти;

ü створення ситуації успіху.

Працюючи над проблемою ставлю такі завдання:

·             сприяти підвищенню активізації та актуалізації навчальної діяльності школярів;

·             розвивати творчі здібності учнів;

·             формувати в учнів критичне мислення як різновид творчого;

·             створювати систему мотивів діяльності особистості з метою формування позитивного ставлення навчання;

·             розвивати навички зіставляти, аналізувати й не боятися висловлювати власні думки;

·             використовувати інтерактивні методи навчання;

·             виявляти та максимально розвивати індивідуально значущі позитивні нахили кожного школяра.

·             реалізувати вимоги мовної і мовленнєвої компетентностей в єдності чотирьох складових - слухання, читання, говоріння, письмо;

·             виробляти позитивне ставлення до мовленнєвої діяльності, що передбачає проведення нетрадиційних уроків, уроків на текстовій основі;

·             застосовувати завдання і вправи, які б впливами на формування мовленнєво-комунікативних вмінь;

·             орієнтувати учнів на складання зв'язних висловлювань, дослідницької, проектної роботи на уроках.

В основу роботи над проблемою покладено компетентісно орієнтований підхід, спрямований на розвиток життєвих компетентностей, їхньої здатності розв'язувати завдання в різних сферах життєдіяльності, реалізації аксіологічної, літературознавчої, формотворчої змістової лінії на уроках літератури та мовної, мовленнєвої компетентності на уроках мови.

 За твердженням З. Береговського, розвиток – це те, що залишилося в людини після того, як вона забула, чого її навчали. Знання неможливо передати учневі, їх можна запропонувати, але оволодіти ними  людина повинна шляхом власної діяльності.

 Така технологія навчання дозволяє мені  сформувати здатність учнів до самопізнання, самовдосконалення, саморозвитку. Застосування таких принципів навчання дає можливість поступово, протягом навчання набувати учнями « уміння вчитьсь»: школяр не тільки здобуває нову інформацію, а й осмислює її, застосовує в подальшому навчанні. Найбільш ефективними методами , які використовую у своїй діяльності, вважаю проблемні, дослідницькі, тобто такі, що сприяють розвитку творчого, критичного мислення та уяви.

  Переконана, що суть такого навчання  можна передати словами китайської мудрості:

« Я слухаю – і я забуваю; я бачу – і я запам’ятовую; я роблю-  і я розумію».       

  Для впровадження даних технологій використовую, крім традиційних, такі типи уроків:

урок – пошук;

урок – дослідження;

урок – аналіз;

урок – екскурсія.

При цьому визначальним для мене є різнобічний особистісний та мовленнєвий розвиток загальної культури дітей.

  Навчання на високому рівні складності передбачає завдання пошукового літературного характеру: пошук виняткової інформації про письменника чи твір, виклад невідомих фактів.

 Постійно використовую методику випереджального навчання, інтерактивні технології, такі як робота в парах, у малих групах.

З метою формування мовленнєвих компетенцій широко впроваджую в практику навчання такі альтернативні форми, як проектна та дослідницька діяльність; посилення діяльнісного характеру освіти, рольове навчання, використання інтерактивних ігор, вправ, методик.

Ефективним є спільне з школярами планування роботи на уроці, проблемні ситуації. Ось низка проблемних запитань, над якими була організована робота: Чому Лоскотона показано в образі дядька,а не хлопчика, дідуся? Чи можна купити або продати сміх?; Що таке добро?;Чи притаманний спосіб життя Фарбованого Лиса сучасникам?; Чи живуть такі «Лиси» в наш час?

   На уроках української мови та літератури я використовую такі форми роботи,  як:  творчі диктанти, завдання, складання та розігрування діалогів на задану тему, створення віршів за опорними словами або початком. Все це активізує, а також стимулює розум, надихає на творчі думки.

       Починаючи з п’ятого класу, учні знайомляться з такими формами роботи як «асоціативний кущ», «сенкен», «ажурна пилка.

У старших класах - уроки-диспути, уроки-семінари, уроки-дискусії. Різноманітні уроки-подорожі, уроки – екскурсії.         Театралізовані уроки. Урок – інсценіровка.

Інсценування казок, байок. Урок художнього читання, або, як іноді його називають, урок-концерт.

 Ігри як засіб творчого розвитку учнів. Велике значення для творчого, пізнавального розвитку дітей мають ігрові моменти на уроках. Вони зацікавлюють їх, дають змогу продемонструвати свої вміння. На уроках використовують такі ігри:

кросворди; літературні вікторини; «Про кого йдеться?», «З яких оповідань взяті ці слова?», «відгадай героя»; літературно-лицарські турніри.

Інтелектуальні ігри на підсумкових уроках («Брейн-ринг», «Щасливий випадок»).               Відрадно, що це дає певні результати. Адже під впливом усіх цих умов в учнів поступово формується пізнавальний інтерес, у якому переплітаються інтелектуальні, вольові та емоційні компоненти.

На мою думку, досить цікавою формою роботи є урок-проект. Це форма організації навчання, у процесі якого учні отримують знання й набувають практичних вмінь для розв'язання реальних проблем. Так, після проведення уроку з вивчення літератури рідного краю учні запропонували продовжити роботу з дослідження коломийок села. Розглядаючи етнічний словник як провідний, склався певний проект, який у поєднанні з іншими чинниками формував компетентності особистості.

Працюючи в школі, дійшла до висновку, що там, де використовувалися мультимедійні технології, навчально-виховний процес відзначався такими перевагами: краще сприймався матеріал учнями, зростала їх зацікавленість (сучасного учня дуже важко чимось здивувати, тим більше зацікавити), відбувалася індивідуалізація навчання, розвиток творчих здібностей (залучення школярів до створення уроків, проектів, презентацій), скорочувалися види роботи, що стомлювали учня, використовувалися різні аудіовізуальні засоби (музика, графіка, анімація) з метою підвищення активності дітей, уможливлювалося динамічне подання матеріалу, забезпечуються умови для формування самооцінки учня та його для самостійної роботи.

Мультимедійні уроки, зазвичай, будую за такою структурою:

1. Мотивація уроку – короткий вступний матеріал. Часто під час мотивації створюється проблемна ситуація за допомогою проблемного запитання.

2. Оголошення теми та очікуваних результатів уроку.

3.Основна частина уроку – опанування навчальним матеріалом уроку: робота з поняттями, невеликими текстовими фрагментами, що містять навчальну інформацію, відеосюжетами, аудіозаписами, фотодокументами, таблицями, схемами (виклад необхідної інформації з теми у вигляді слайдів).

4.Підбиття підсумків уроку включає рефлексію почуттів (наприклад, що сподобалося на уроці найбільше), способів діяльності учнів (для прикладу, чи раціональними були види діяльності, завдання, що використовувалися під час заняття) та відтворення учнями основних понять уроку з демонстрацією слайдів з текстовими фрагментами.

Мультимедійні технології дозволяють подати учням набагато більше інформації, ніж на уроці без використання комп’ютера. Основна частина уроку може включати і проведення невеликої навчальної дискусії, роботу в групах, творчий звіт з виконання індивідуального завдання. Звісно, використовуються і традиційні форми роботи та методи і прийоми навчання.

Зрозуміло, що уроки з використанням мультимедійних технологій потребують значної підготовчої діяльності педагога. Загалом у власній практиці для унаочнення навчального матеріалу дуже часто використовую ресурси Інтернету.

     Застосовую у роботі перегляди фільмів або їх фрагментів за прочитаними програмовими текстами, наприклад, "Тіні забутих предків" за повістю М.Коцюбинського, "Наталка Полтавка" за І.Котляревським, "Украдене щастя", "Захар Беркут" за І.Я. Франком та інші.

Також використовую записи телепередач про письменників, що вивчаються у шкільному курсі української літератури, наприклад, про Бориса Олійника, Олеся Гончара, Івана Багряного, Олександра Довженка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Івана Нечуя-Левицького, Василя Симоненка, Василя Стуса, Ліни Костенко, Тараса Шевченка, Володимира Сосюру та багатьох інших.

Мультимедійний урок дає можливість комбінувати на одному занятті велику кількість цікавих завдань, залучаючи все більше учнів до активної роботи. Іноді створюємо презентації разом з учнями, пояснюючи, який результат є очікуваним, але обов’язково враховую  їхню думку.

     Особливу корекційну роботу проводжу під час підготовки одинадцятикласників  до ЗНО. Намагаюсь подати весь мовний матеріал схематично, щоб зручно було ним користуватись під час самостійної підготовки. Для систематизації знань із літератури пропоную вести читацький щоденник. У ньому учні записують імена головних героїв, короткий зміст твору, а й жанр, епоху, літературний напрям.

Видатний педагог В.О.Сухомлинський у книзі «Народження громадянина» писав: «Ефективність виховання школярів значною мірою залежить від того, що вони знають про людину, як знання перетворюються в їхні погляди, і як ці погляди трансформуються в дійсність...»

Надзвичайно ефективними в контексті компетентісного підходу є застосування прийомів і вправ, що мають інтерактивне спрямування: рольові ігри, моделювання життєвих ситуацій, а це сприяє уникненню шаблонності, розвиває творчі здібності, компетенції. На уроках застосовую такі прийоми й вправи: «Я - головний герой твору», «Прес», «Асоціативне коло», «Кольорова образність», «Мозаїка цитат», «Психологічний портрет героя»,- «Розширення меж картинки», усне малювання, складання заочних екскурсій, сценаріїв, сенканів.

На прикладі літературних героїв учні мають зосередитись на моральних акцентах, на проблемі вибору своєї життєвої позиції й моральної поведінки.

На уроках української мови та літератури учні вдосконалюють уміння спостерігати, аналізувати, робити висновки, відчувати твір, усвідомлювати значення образного слова, розвиваючи читацьку увагу до найдрібніших деталей життя; спонукаю бачити незвичайне в буденному, викликати бажання відповідати загальнолюдським ідеалам, прагнути наслідувати кращі риси героїв.

За допомогою асоціативно-креативного методу, що передбачає творче осмислення та мотивацію, учні визначають його позитивні та негативні якості, користуючись «Словничком психологічних категорій», де тлумачиться лексичне значення визначених рис, вмотивовують визначене.

Використовую лист самооцінки, що розвиває прагнення наслідування кращих рис героя.

Позитивні риси	Самооцінка	Над чим мені потрібно замислитись

За допомогою цієї вправи осмислено формуються позитивні риси характеру школярів.

Засудження негативної суті деяких явищ викликає прагнення до самовдосконалення.

Розглядаються й запитання психологічного характеру щодо автора такого змісту:

1.    Які риси притаманні автору (крізь призму твору)?

2.    Які риси вдачі потрібно наслідувати?

Вправа «Шкала ідеалу»

1.    Як герой має самовдосконалитися?

2.    Якою може бути вершина його досягнень?

      З власного досвіду знаю, що на практиці інколи важко визначити чіткі межі між різними методами навчання: вони перетинаються, доповнюють один одного, складаються в комплексну систему прийомів, за допомогою яких педагог і учні реалізують поставлені цілі.

 Навчатися – це вчитися вдвічі, і тому цей процес має бути однаково цікавим як для вчителів, так і для дітей. Без відповідного рівня пізнавальної активності школярів  не можна сподіватися належного засвоєння  ними знань, умінь і навичок, не може бути повноцінним соціальне, духовне та культурне становлення особистості. Без залучення учнів до пізнавально – творчої співпраці з учителем робота в школі сьогодні неможлива.